Вірші сергійко кароліни
Троянда
Трояндо, ти красива, запашна
Ти звеселяєш око, як прийде весна
Як гарно на тобі тремтить роса!
Всі кажуть: «Лиш поглянь, яка краса!»
* * *
Сонячний день
Настала весна
Ми пішли в ліс:
Навколо краса
Там є рослини:
Кущі і дерева
Між них є березка,
Немов королева
Мрія
Я мрію про гори,
Могутні і вільні,
Я мрію про гори,
Як велетні, сильні.
Я мрію про гори
В промені весни,
Бо квітнуть там квіти
Клен
Ось стоїть посеред поля
Гарний одинокий клен
Наче хлопець, виглядає
Берізоньку, що росте десь, ген...
Я люблю свою Україну
Я люблю свою Україну:
Зеленоокі луки і сади...
Хай сонечко ласкаве зігріє
Красу країни лагідно завжди
Тут люди з щирими серцями
Співають так гарно вони вечорами
Про сині ріки, про кохання
Про гори з білими шапками
Я хочу, щоб був мир завжди,
Не знали люди щоб біди
Вірші кадеми ангеліни
Золотоволоса осінь
Загадкова панна по землі ходила,
Золотаві коси пишно розпустила.
А пташині зграї в теплий край збирались.
На вітрі граційно коси розвивались.
- Хто ж ця загадкова панна неймовірної краси? –
Запитала я, вдивляючись в краплиночки роси.
І раптом я почула, як серед шуму вітру
Чийсь голосок тоненький до мене промовля:
- Я та, хто ходить в сукні із золота пошитій,
Дарую аромати землі, дощем омитій.
І я співаю в унісон із вітром тихо-тихо:
Забудеш ти, почувши це, своє найтяжче лихо.
На мене глянувши, впадаєш ти у прірву мрій,
Ні краю ні кінця нема фантазії твоїй.
Я озирнулась:»Де ж вона?» Земля з-під ніг втекла.
Її величність Осінь прекрасна то була.
І зникла так раптово, як зʼявилась-
А я сама з думками залишилась…
Золотоволоса осінь по землі ходила,
Павутиною фантазій моє серце оповила.
Подяка батькам
Немовби вчора йшли у перший клас
В красивих сукнях, з білими бантами,
Сьогодні ж думати прийшов вже час,
Якими нам прийдеться йти стежками.
Батьки нас пестять ніжно,мов зерня,
Поради нам дають і догладають,
Щоб чемним виросло маля,
Зрання й до зореньки про нього дбають.
І ми в обіймах теплих тих
Зростаєм непомітно й швидко,
Буває, що засмучуєм батьків,
Та ненароком…Й дуже рідко.
Стаєм сьогодні на крило,
За обрій линем журавлями,
Та ласка ваша і тепло
Залишаться назавжди з нами.
Спасибі, рідні, вам за все –
Сто раз це кажемо уклінно,
В доросле вітер нас несе,
Та обіцяєм: неодмінно
Ми будем гарними людьми,
Ви будете пишатись нами.
Запамятайте нас дітьми,
Що в школу йшли за руку з вами.
Добрі поради
Я навіть не знаю, що написати
Як наміри добрі свої передати,
Щоб кожен з людей плекав свою мрію
Я хочу вселити в душі надію
Прошу, пам’ятай гарні миті життя
З них черпай натхнення іти в майбуття
Зустрінь без вагань ти найтяжчу негоду,
Люби й бережи нашу матір – природу.
Шукай позитив і в невдалому дні
І звичкам шкідливим скажи твердо: «Ні!»
Хоч доля до нас не завжди справедлива
Життя наше – гра, то ж граймо красиво!
Минеться страшна ця воєнна руїна
Красою засяє моя Україна!
Шкільний рай
Під вікнами ростуть чудові квіти
І весело у парку грають діти,
Навколо сад, краси розмай
Мені здається що це рай!
Це подвір’я рідної школи
Збирають мед у квітах бджоли
Мабуть, я скоро вже піду…
Але така краса в саду!
Які сережки на березі гарні!
Які на клумбі квіти різнобарвні!
Така тут неземна краса,
Під сонцем сяє на траві роса!
Така чудова тут природа
І гарна сонячна погода!
Ти дякувать не забувай
Рукам, що створюють нам рай!
Вірші Благовещенської Ірини
Казкова країна
В казковій країні,
В мистецькім краю,
Ось там, там, в долині,
Неначе в раю.
Немає там горя,
А тільки краса.
Як гарно навколо
Там сяє роса…
Отам серед квітів,
В яскравім краю,
Можливо, й собі я
Талант там знайду.
Та як то можливо?
Це просто дива,
Але там легенда чудова жила,
Що музи прекрасні
Танок там вели,
Людей надихати
Уміли вони.
Та якось в країну
Дівчина прийшла,
Й сказала: «О, диво!
Яка ж тут краса!»
Їй так захотілось
Красу змалювати,
Їй так захотілось
Красу всю зібрати,
Хоча б на малюнку,
Хоча б на листі…
Ось музи тихенько до неї прийшли…
Ніхто їх не бачив,
Не чув їх слова,
Та дівчина вмить
Малювати почала.
Романтична осінь
Пора романтики й любові
Назустріч хмарам і вітрам
Вже розгулялась на просторі
Й красу подарувала нам.
Почаклувала - й цілий світ –
Це декорація яскрава.
Осінній по планеті хід –
Початок нової вистави…
Мрія
Наша Україна – це чудова країна!
І мрія у мене тільки одна,
Щоб закінчилась люта, страшна війна
І в край мій коханий вернула весна.
Під мирним небом діти йшли б до школи,
І гарно так звучало б рідне слово,
Щоб люди всі забули горе й страх
Й садили знову квіти у садах.
Традицій рідних щоб не забували,
Пісні веселі від душі співали
Хай казка знову оживає,
В якій Добро перемагає!
Доброта
Нехай панує всюди доброта,
Нехай любов в серця загляне,
Нехай до нас прийде весна,
І суму вмить тоді не стане
Нехай всюди співають пташки,
Нехай квітнуть духмяні квітки,
Скоріш закінчиться війна,
Коли всі скажуть:
«Хай панує доброта!»
Осінь
Осінь наступила – барви принесла.
Ой, яка яскравість! Неземна краса!
Золотом вкриває поля і гаї
І дощем вмиває всі мої жалі…
Ось і звечоріло, темно вже стає,
На сопілці вітер пісню виграє.
В чистім небі зорі ясно так горять
І у мої мрії з висоти летять!
Яка краса врятує світ?
Яка краса врятує світ?
Чи зовнішня, а чи душевна?
Яка краса з минулих літ
Й тепер для нас неоціненна?
Коли на світ ти народивсь,
Тобі красу Бог дарував.
Вона, як справжня таємниця,
Яку в тобі Він заховав.
Відкрий її для нас усіх,
Нехай дарунок цей чудовий
Нам подарує ласку й сміх
І творчий задум - світлий, новий.
Краса ця золота, душевна.
Всі барви світу – це вона,
Але якщо її ховати,
То можуть в нас її забрати –
І буде в нас німа душа…
